Зимосіч

<<< Світ льоду та вогню

Найвеличнішим замком на Півночі є Зимосіч — панський стіл Старків аж від Віку Світанку. Переказують, що Брандон Будівник вимурував Зимосіч після зими завдовжки у людське покоління, відомої як Довга Ніч, як непохитну твердиню для своїх нащадків — Королів Зими. Але Брандонові Будівнику приписують надто неймовірне число величних споруд (Штормолам і Стіна — ось лише два найвідоміших приклади), збудованих протягом кількох людських життів. Тому найвірогідніше, що то усна пам’ять перетворила якогось стародавнього короля або кількох королів дому Старк (бо за довгий час правління сімейства Брандонів у ньому було багацько) зі справжніх осіб на казкових звитяжців.

Замок вирізняється серед інших тим, що Старки не стали вирівнювати ґрунт, коли закладали його підмурки та мури. Вірогідно, так сталося тому, що будували його частинами у різні роки та століття, а не задумали одразу як одне ціле. Деякі вчені мужі підозрюють, що колись Зимосіч могла складатися з багатьох кільцевих городищ, з’єднаних між собою, але за численні століття майже всі свідоцтва про це геть зникли з очей.

Внутрішній мур, колись єдиний для захисту замку, має віку приблизно дві тисячі років, а деякі його ділянки, можливо, і більше. Згодом навколо викопали рів, а за ним збудували другий мур, створивши навколо замку грізне захисне кільце. Внутрішній мур вивищується на сотню стоп, зовнішній — на вісімдесят; будь-який нападник, що зуміє захопити зовнішній мур, опиниться під градом списів, каміння та стріл з внутрішнього, зайнятого оборонцями замку.

Зовнішній мур Зимосічі поставили у останні два десятилітя правління короля Едріка Снігоборода. Хоча Едрік уславився правлінням тривалістю мало не століття, на старість розум його затьмарився, а воля похитнулася. Різноманітні зловмисники, бачачи таку справу, спробували відхапати собі ласий шмат у непевні для королівства часи. Найбільша загроза походила від Едрікових численних — і незгідливих між собою — нащадків, але й інші спробували скористатися нагодою; серед них були залізняки, людолови з-за вузького моря, дичаки і північні шукачі влади на кшталт Болтонів.

Усередині мурів замок розкинувся на кілька морг землі, складаючись з численних споруд, як з’єднаних, так і окремо поставлених. Найстаріша з них — давно покинута вежа, кругла і приземкувата, вкрита химерними подобами — відома під назвою Першовежа. Дехто вважає назву за знак, що її поставили першолюди, хоча маестер Кенет беззаперечно довів, що перед з’явою андалів вона існувати не могла, бо першолюди та ранні андали ставили кутасті башти і фортеці, тоді як круглі з’явилися згодом.

Вченому окові споруди Зимосічі видаються строкатою сумішшю різних часів та способів будівництва. Його величезні простори містять не лише будівлі, але й відкриті ділянки. Насамперед, аж три морги обіймає прадавній божегай, де за переказами молився богам ще Брандон Будівник. Правда то чи ні, але вельми поважного віку гаю ніхто не заперечить. Звісно, на користь божегаєві те, що росте він серед гарячих джерел, які захищають дерева від найлютіших зимових морозів.

Ми можемо сміливо відкинути твердження Грибочка у його “Свідоцтвах”, що дракон Вермакс відклав яйця десь у глибинах крипт Зимосічі, де вода гарячих джерел тече найближче до мурів, поки його вершник перемовлявся з Креганом Старком наприпочатку “Танку драконів”. Як зазначає архімаестер Гільдайн в уривках своїх розвідок, немає жодної згадки, що Вермакс колись відклав хоча б одне яйце, відтак треба гадати, що він не був самицею. Віра, що дракони вміють міняти стать, є помилковою, як пише у своїй “Правді” маестер Ансон; походить вона від неправильного розуміння обачливо-уникливих виразів, яким септон Барт надавав перевагу, змальовуючи для втаємничених істини вищих таїнств.

Саме наявність гарячих джерел — що розкидані усюди навколо Зимосічі — може бути головною причиною, чому першолюди від початку обрали оселитися саме тут. Легко уявити собі, наскільки коштовним є джерело води — ще й гарячої — посеред морозних жахіть північної зими. У останні століття Старки подбали звести споруди, які дозволили скористатися теплом джерел для обігріву замкових помешкань.

Доведено, що гарячі джерела на кшталт тих, що течуть під Зимосіччю, живляться теплом розжареного горнила світу — тим самим теплом, яке утворило Чотирнадцять Вогнів і димливу гору Дракон-Каменя. Все ж поспільство Зимосічі та зимівника при ній замку від часу твердить, що джерела зігріваються подихом дракона, який спить у глибині під замком. Ця побрехенька ще сміховинніша за твердження Грибочка і не заслуговує жодної уваги.

<<< Світ льоду та вогню