Штормолам

<<< Світ льоду та вогню

Історія побудови Штормоламу відома нам лише у піснях та переказах про Дуррана Боже Лихо та прегарну Еленею, доньку двох богів. Вважається, що це сьомий замок, який Дурран вимурував на одному й тому самому місці (хоча саме число, вірогідно, було виправлено з часом задля згоди з настановами Віри).

Маестри, що служили при замку, засвідчують його неймовірну міцність та вигадливу побудову. Невідомо, поставлений Брандоном Будівником чи ні, але широко уславлений по всіх усюдах головний мур замку складено з так щільно припасованих каменів, що вітрові нема де за них зачепитися. Так само влаштовано і велику серединну вежу, яка височить у небо, наглядаючи згори за затокою Човнозгубою.

Певно, Штормолам є вельми старовинним замком, та коли порівняти його зі зруйнованими кільцевими городищами першолюдей або навіть Першовежею Зимосічі (один з маестрів у службі Старків оглянув її та виявив, що вежу перебудовували безліч разів, і точний час побудови з’ясувати вже неможливо), то величезна вежа і бездоганно з’єднані камені Штормоламу далеко виходять за межі вмінь першолюдей, якими вони володіли тисячі років тому. Звісно, ми маємо ще Стіну, і звести її теж було неабиякою працею; але вона вимагала радше сили, ніж високого мистецтва, яке і донині заважає вітрові знайти бодай щілину. Архімаестер Вирон у “Перемогах та поразках” припускає, що твердження казок, нібито остаточний Штормолам був сьомим замком, показує безперечний вплив андалів. Якщо це правда, то існує можливість, що остаточна будівля замку і виникла вже за часів андалів. Можливо, замок збудували на рештках ранніх замків. Та коли це так, Дурран Боже Лихо і його прекрасна Еленея дотоді вже давно мали переставитися з цього світу.

Штормолам ніколи не брали приступом або облогою, кажуть нам пісні та літописи. Цьому легко повірити.

Під час Повстання Роберта князь Тирел вирійський облягав Штормолам приблизно рік без жодного успіху. Якби запасів у замку вистачало, він би стояв і довше, але війна розпочалася швидко, і комори та сховища були наповнені лише до половини. До кінця року залога на чолі з Робертовим братом Станісом люто потерпала від голоду і нестатку всякого припасу; а врятував їх зрештою пересічний пачкар, який однієї ночі прослизнув до Штормоламу крізь облогу Рожвинів з повним корабельним черевом цибулі та солоної риби. Відтак замок зумів простояти непохитно до перемоги Роберта над Раегаром на Тризубі та прибуття князя Едарда Старка, який і скінчив облогу.

Кажуть, що кожні сімдесят сім років на Штормолам налітає з виттям і вереском шторм, лютіший за всі попередні — то старі боги моря та неба не припиняють спроб здмухнути Дурранів столець у море. То гарненька казочка… але лише казочкою вона і є. Записи маестрів у Штормоламі показують, що страшні шторми лютують там мало не щороку, а надто восени, і хоча одні бувають страшніші за інші, немає жодних свідчень, що якісь незвичайно могутні буревії трапляються саме за сімдесят сім років один від одного. Найпотужніший шторм у людській пам’яті стався року 221-го по А.З., останнього року правління Аериса І, а перед ним найлютішим був шторм року 166-го, за п’ятдесят п’ять років перед тим.

<<< Світ льоду та вогню