Маекар І

<<< Світ льоду та вогню

Маекар був гідний правитель та неабиякий воїн, але норовом занадто суворий, а на суд і вирок — надміру похапливий. Йому прикро бракувало чеснот свого брата Баелора, якими той легко приваблював численних друзів та союзників. Загибель брата від Маекарової руки — хай випадкова, не зловмисна — ще додала принцові суворості та безжальності. Такою палкою була його жага зректися минулого, що він наказав викувати собі нову корону — войовничої подоби, з чорними залізними гостряками на обручі червоного золота, бо ж корона Аегона Завойовника загубилася в Дорні по смерті Даерона І. Але правив Маекар у порівняно мирну добу, між двома повстаннями Чорножара, і ті заворушення, які сталися під час його правління, спричинені були головним чином його ж власними синами.

Головний клопіт, яким переймався Маекар за свого правління, полягав у спадкоємності престолу. Король мав кілька синів та доньок, але чимало людей сумнівалися у їхній здатності до правління державою. Найстарший син Даерон був відомий як П’яндиголова, а величатися бажав принцом Перелітку, бо Дракон-Камінь вважав надто похмурим для мешкання. За ним у черзі стояв принц Аеріон, відомий як Ясножар — майстерний та хоробрий лицар, але жорстокий, примхливий і не чужий чорних мистецтв. Обидва згадані принци померли раніше від батька, хоч і залишили нащадків. Принц Даерон року 222 по А.З. породив доньку Ваелу, яка на превеликий жаль виявилася недолугою розумом. Син Аеріона Ясножара народився року 232-го і отримав від батька лиховісне ім’я Маегор, але сам Ясний Принц загинув того ж року, випивши чару шал-вогню, яка мала за його задумом перетворити принца на дракона.

Третій син Маекара, Аемон, ще змалку показав хист до книжкової вченості, був відісланий до Цитаделі й повернувся звідти маестром, скутим присягою і ланцюгом. Наймолодшим з синів короля був принц Аегон, який ще хлопчиком прибився на службу зброєносцем заплотному лицареві — тому самому, на захист якого загинув Баелор Списолам — і здобув собі прізвисько “Яйк”. “Даерон блазнює, Аеріон лютує, Аегон з хамами приятелює” — так завважив одного разу якийсь двірський дотепник.

Коли король Маекар загинув у битві року 233 по А.З., очолюючи виправу проти бунтівного князя у Дорнійському Порубіжжі, питання успадкування престолу викликало чимале замішання. Щоб не спричинити у державі новий “Танок драконів”, Правиця Короля — князь Кровокрук — вирішив для розв’язання справи скликати Велику Раду королівств.

Року 233 по А.З. кількасот панів великих та менших зібралися у Король-Березі. З огляду на смерть обох старших синів Маекара, можливих спадкоємців престолу лишилося четверо. Велика Рада негайно відкинула лагідну, але просту на розум доньку принца Даерона Ваелу. Лише кілька голосів піднесли за сина Аеріона Ясножара, принца Маегора: малолітній король означав тривале, обтяжене боротьбою за владу намісництво, до того ж панство побоювалося, чи не успадкує малий божевілля та жорстокість свого батька. Очевидним вибором лишався принц Аегон, але дехто з вельмож сумнівався і в ньому, бо мандри з заплотним лицарем зробили принца “напівхамом” у очах багатьох. Насправді недоброзичливців Аегона знайшлося так чимало, що була зроблена спроба звільнити від обітниць його старшого брата, маестра Аемона; проте Аемон відмовився, і на тім справа ущухла.

Поки Велика Рада судила і рядила, у Король-Березі раптом з’явився ще один зазіхач на престол — ніхто інший, як Аеніс Чорножар, п’ятий з семи синів Чорного Дракона. Коли про Велику Раду ще тільки оголосили, Аеніс написав листа з вигнання у Тироші, виклавши у ньому свої заміри на престол і сподіваючись словом здобути те, що його попередники тричі не зуміли звоювати мечем. Кровокрук, Правиця Короля, відповів йому обіцянкою недоторканності, щоб пошукач міг прибути до Король-Берега і постати перед двором власною особою.

Аеніс нерозважливо погодився, та ледве увійшов до міста, як золотокирейники схопили його і потягли до Червоного Дитинця. Там йому негайно стяли голову і показали її панству Великої Ради як засторогу всім, хто доти ще плекав співчуття до справи Чорножарів.

Невдовзі Велика Рада більшістю голосів обрала королем колишнього “Яєчного принца”. Четвертий син четвертого сина, Аегон V став відомий по всіх усюдах як Аегон Несподіваний, бо замолоду стояв від престолу так далеко, що ніколи і не сподівався на ньому опинитися.

<<< Світ льоду та вогню