Дім Ланістер за драконів

<<< Світ льоду та вогню

Книжкові розділи про західний край та Ланістерів доповнено розширеним авторським текстом з його особистого сайту: World of ice and fire sample

Щойно Лорен Ланістер віддав Завойовникові королівського вінця, Ланістери перетворилися з самовладних королів на підданих князів. Їхнє величезне багатство загалом лишилося недоторканим. Але вони не мали тісних зв’язків з домом Таргарієн (на відміну від Баратеонів), зате — на відміну від Таллі — мали надмір гонору, щоб не мчати поспіхом шукати собі почесного місця попід Залізним Престолом.

Лише через покоління — коли принц Аегон та принцеса Раена попрохали в них прихистку від короля Маегора Лютого — Ланістери знову почали залишати помітний слід у подіях держави. Князь Лиман Ланістер прийняв принца та принцесу під своїм дахом, захистив їх гостьовим правом і відмовив королю в усіх вимогах віддати гостей на свавільний суд. Проте вельможний князь не склав присяги на мечі вигнаним принцу та принцесі, ще й пальцем не ворухнув, коли Аегон загинув від руки дядька у битві попід Божим Оком. Все ж коли молодший брат Аегона Джаяхаерис оголосив про своє право на Залізний Престол, Ланістери заспішили йому на допомогу.

Смерть короля Маегора та коронування Джаяхаериса посунуло дім Ланістер ближче до Залізного Престолу, хоча Веларіони, Арини, Вишестражі, Таллі та Баратеони все ж затьмарювали їх у впливі на державні справи. Князь Таймонд Ланістер був присутній на Великій Раді 101-го року по А.З., яка вирішувала наступництво престолу; збереглася пам’ять про його уславлену появу з велетенським почтом у три сотні короговних панів, стражників та челяді… яку, щоправда, перевершив князь Матос Тирел на Вирії, привівши з собою п’ять сотень. Ланістери обрали стати у суперечці на бік принца Візериса; цей вибір запам’ятали та винагородили за кілька років, коли Візерис сів на Залізний Престол і поставив брата-близнюка князя Язона Ланістера — пана Тайлана — коронним корабельником. Згодом пан Тайлан став коронним підскарбієм при королі Аегоні ІІ; його близькість до Залізного Престолу та висока посада при дворі привели князя Язона, його брата, у “Танок драконів” на бік Аегона.

Близькість Ланістерів до престолу виявилася згубною, коли Червоний Кракен та його розбишаки налетіли на безборонний західний край, поки князь Язон просувався на схід на заклик короля Аегона ІІ. Прибічники королеви Раеніри перестріли княже військо на переїзді Червонозуба, і там князь Язон загинув у битві від смертельної рани, завданої сивим зброєносцем Башем з Довголистя (після битви цього воїна низького роду, але високої мужності висвятили на лицаря і до кінця його днів кликали Леворізом). Ланістерівське військо, щоправда, продовжило похід і здобуло кілька перемог під проводом пана Адріана Тарбека, потім на чолі з князем Листобродом; коли ж останній загинув у “Годівлі раків”, то й західняків затиснули між трьох потуг та люто вирізали мало не до останнього.

Тим часом пан Тайлан Ланістер потрапив у полон королеви Раеніри після оволодіння нею стольним містом. Його жорстоко катували, змушуючи відкрити, де сховане золото корони, але пан Тайлан непохитно відмовлявся відповідати. Коли Аегон ІІ та вірні йому люди повернули собі місто, пана Тайлана знайшли засліпленим, вихолощеним і скаліченим. Проте розум його лишився ясним, і король Аегон зберіг його на посаді коронного підскарбія. У останні дні свого правління Аегон ІІ навіть вислав пана Тайлана до Вільних Міст на пошуки сердюків для підтримки своєї справи проти сина Раеніри — майбутнього короля Аегона ІІІ — і його прибічників.

Після замирення сторін наступила доба намісників — новий король, Аегон ІІІ, мав усього одинадцять років, коли сідав на Залізний Престол. У сподіваннях зцілити глибокі рани, завдані “Танком”, пана Тайлана Ланістера поставили Правицею Короля. Можливо, колишні вороги вважали його надто сліпим та зламаним, щоб становити для них загрозу, проте пан Тайлан вірно та здібно служив майже два роки, перш ніж помер від “Зимової лихоманки” року 133 по А.З.

На заході вдовиця князя Язона, Джоана, перебуваючи намісницею при малолітньому синові, вдягла вояцьку збрую і випхала Червоного Кракена зі своїх берегів, а згодом чимало зробила для повернення слави дому Ланістер та здобуття пошани від корони — зокрема, позичала престолові золото на відбудову Король-Берега.

У наступні десятиліття Ланістери вірно стояли за Таргарієнів проти Даемона Чорножара, хоча бунтівники Чорного Дракона здобули помітні перемоги у західному краї — особливо при Ланіспорті та Золотому Зубі, де пан Квентин Пал, лицар запального норову на прізвисько Вогнепал, убив князя Листоброда і змусив до відступу князя Дамона Ланістера (згодом уславленого як Сивий Лев).

<<< Світ льоду та вогню