Вільні Міста

<<< Світ льоду та вогню

Есос — величезний шмат суходолу за вузьким морем — повниться дивними, чужинськими, стародавніми цивілізаціями, з яких одні ще животіють і не втрачають надії, а інші давно впали і загубилися у казках. Більшість із них надто віддалені, щоб народи Семицарства переймалися їхнім існуванням — за винятком хіба що мореплавців, які зухвало перетинають далекі води в пошуках золота і слави.

Але Дев’ять Вільних Міст — то зовсім інша справа. Вони є нашими найближчими сусідами, поєднані з нами старими торговельними зв’язками, і історія їхня вельми переплетена з нашою власною. Впродовж століть торговельні галери міряли вузьке море уздовж і впоперек, перевозячи коштовні килими, налощені прозірні скельця, тонкі мережива, плоди чужих садів, чудернацькі прянощі, безліч іншого краму в обмін на золото, вовну та інші вироби. Мореплавців, лихварів та купців з Вільних Міст можна знайти у Старограді, Король-Березі, Ланіспорті та всіх портах від Східної Варти до Накоту, де вони продають, купують і діляться байками про далекі землі та події.

Кожне з Вільних Міст має власний родовід і власний норов. Кожне з часом розвинуло власну мову, хоча всі ті мови є лише суржиками первинної, чистої високовалірійської — говірками, які чимдалі відривалися від своїх коренів з кожним новим століттям, що минало після Лиха Вільноземства.

Вісім з Дев’яти Вільних Міст є гордовитими доньками колишньої Валірії. Ними досі правлять нащадки першопоселенців, які опинилися там століття, а чи й тисячоліття тому. У таких містах валірійську кров досі високо поціновують і шанують. Дев’яте ж місто є винятком, бо Браавос-на-Сотні-Островів заснували раби-втікачі від своїх валірійських господарів. Ті перші браавосці, кажуть, прибули від усіх кінців землі під сонцем; з плином століть вони поєднувалися між собою без огляду на колір шкіри, віру чи мову, а відтак утворили нове змішане плем’я.

Ми говоримо саме про Дев’ять Вільних Міст, хоча на обширах Есосу можна знайти чимало інших валірійських містечок, поселень та паланок — при тому деякі з них більші та густіше населені за Мартинів, Білу Гавань чи навіть Ланіспорт. Відмінність, яка відділяє сказані дев’ять, полягає не в їхніх обсягах, а у походженні. В часи перед Лихом існували й інші славні та заможні міста валірійських коренів: Мантарис, Волон Терис, Орос, Тирія, Драконіс, Елірія, Мхиса Фаер, Ріос, Аквос Дхаен. Але попри їхню велич та гонор, жодне ніколи не було самоврядним — правили у них завжди урядники та урядниці, прислані з Валірії чинити волю Вільноземства.

Так не було у Волантисі та решті Дев’яти. Хоча й народжені від Валірії, всі вони жили незалежно від матері мало не від дня появи на світ. Всі, окрім Браавоса, були покірними доньками: ніколи не точили війни проти Валірії, не кидали виклик драконовладцям у жодній важливій справі, лишалися вірними материними союзниками у торгівлі, а в часи лиха та випробувань звертали погляди на Землі Довгого Літа по надію та опору. Але у справах дрібніших і повсякденних Дев’ять Вільних Міст завжди ходили власними шляхами під проводом власних священнослужителів, князів, архонтів та тріархів.

<<< Світ льоду та вогню