Прихід першолюдей

<<< Світ льоду та вогню

Згідно з найшанованішими за надійність джерелами Цитаделі, приблизно від восьми до дванадцяти тисяч років тому на найпівденніших теренах Вестеросу з’явилося нове плем’я. Воно перетнуло смугу землі, що мостом бігла через вузьке море і з’єднувала східні суходоли з тими землями, де мешкали велетні та діти лісу. Саме так першолюди прийшли у Дорн через Зламану Руку, яка ще не знала зламу. Причина, з якої те плем’я полишило свою рідну землю, загубилася у віках. Та коли воно прийшло, то прийшло у великій силі. Тисячі люду придибали тим шляхом, почали оселятися і з плином десятиріч просуватися дедалі північніше. Знаним нами оповідям про ті мандрівні часи вірити не можна, бо в них твердиться, ніби лише за кілька років першолюди розповсюдилися вже за Перешийок аж на Північ. Та насправді таке могло статися хіба що за кілька десятиліть, коли не сказати століть.

У чому всі оповіді не помиляються, то це в тому, що першолюди дуже скоро встрягли у війну проти дітей лісу. На відміну від дітей, першолюди орали ниви, зводили оточені стінами села та городища, і опановуючи нову землю, зрештою заповзялися рубати оберіг-дерева — надто ті, які мали на собі різьблені обличчя. Діти лісу напали на них, щоб помститися, і тим розпочали кілька століть війни. Але першолюди були більші на зріст і поставу, дужіші, мали коней та худобу, принесли з собою спижеву зброю та чудернацьких богів — і стали дітям лісу найгіршими з ворогів.

Мисливці серед дітей — деревні танцівники — мусили стати воїнами та взятися до війни, але попри всі знані ними таємниці дерев та листя могли хіба що сповільнити першолюдей у наступі Вестеросом. Зеленовидці теж застосували свої мистецтва, і казали, що на їхній заклик битися разом з’явилися звірі з боліт, лісів та небесних просторів: лютововки і велетенські снігові ведмеді, печерні леви та орли, змії та мамути, і ще багато інших. Але першолюди виявилися надто могутніми, і тоді, кажуть, діти лісу вдалися до відчайдушного вчинку.

Перекази твердять, ніби саме зеленовидці спричинили ту велетенську повінь, що розтрощила суходільний міст і зробила з нього Зламану Руку, а Перешийок перетворила на мокру багву — мовляв, ті химородники зібралися разом у Калин-Копі й поєднаними силами витворили якусь чорну капость. Та не всі погоджуються, бо однак першолюди вже були на Вестеросі, коли сталося лихо, і повінь зі сходу зуміла хіба трохи сповільнити їм просування. Ба більше — такі звитяги далеко перевищують все, що приписують зеленовидцям у найсміливіших казках… хоча навіть те здається вельми перебільшеним. Вірогідніше, затоплення Перешийку і злам Руки були природніми подіями, спричиненими чимось на кшталт опускання земної поверхні. Наприклад, усім відомо лихо, яке спіткало Валірію, а замок Пайк на Залізних островах віддавна стоїть на кам’яних стовпах, що колись складали більший острів, але решта його з плином часу зсипалася у море.

Хай там як, діти лісу билися за свої життя та домівки не менш запекло, ніж першолюди. Війна точилася невблаганно протягом життя цілих поколінь, і зрештою діти збагнули, що перемогти їм не судилося. Але й першолюди — певно, стомившись од війни — хотіли вже побачити кінець збройних змагань. З обох сторін перемогла мудрість, і найвеличніші звитяжці разом з правителями обох племен зустрілися на острові посеред Божого Ока, щоб укласти Велику Угоду. Віддаючи всі землі Вестеросу, крім глухих пралісів, діти взяли з першолюдей обіцянку більше не рубати оберіг-дерев. Усі оберіг-дерева на острові, де укладалася Угода, отримали різьблені обличчя, щоб боги могли ту Угоду належно засвідчити, а згодом було створено братство зелених людей для догляду за деревами і захисту острова.

З укладенням Великої Угоди добіг кінця Вік Світанку і почався Вік Звитяжців.

Чи зелені люди ще живуть на острові — про те нам достеменно невідомо. Але існує розповідь про одного юного зуха з річкового панства, котрий поплив човном до острова і побачив їх на власні очі, перш ніж чи то здійнялися вітри, а чи зграї круків відігнали його геть. У дитячих пісеньках співається, що зелені люди мали роги і тверду зелену шкіру, і може статися, пісеньки лише трохи не влучають в ціль — правда, вірогідно, полягає в тому, що ті люди носили зелені вбрання і якісь різновиди рогатих уборів на головах.

<<< Світ льоду та вогню