Князі на Зимосічі
Після Завоювання та з'єднання семи королівств у одне Семицарство Старки стали величатися Оборонцями Півночі, присягнули на вірність і покору Залізному Престолові, але у власних маєтностях лишилися повновладними господарями, хіба що не королями за титулом. Хоча Торген Старк склав перед Завойовником стародавню корону Королів Зими, його сини не схвалили ярмо Таргарієнів, і дехто з них навіть подейкував про бунт під прапором Старків, зі згоди князя Торгена чи без неї.
Чи посилилася нелюбов до Таргарієнів намаганнями королеви Раеніс зшити докупи нове королівство шлюбами між великими домами — про те ми залишаємо судити читачеві. Як доньку Торгена Старка віддали заміж за юного та безталанного князя Долини — то добре відома історія; їхнє одруження було якраз одним з низки “миротворчих” шлюбів, укладених Раеніс. Але у Цитаделі збереглися листи, де згадується, що Старки погодилися на нього лише після запеклого опору, і що брати нареченої рішуче відмовилися відвідати весілля.
Трохи згодом Старкам завдали нової образи Старий Король та королева Алісанна, змусивши відкраяти Новий Дарунок на користь Нічної Варти; це є можлива причина, чому князь Елард Старк став на бік Корліса Веларіона та принцеси Раеніс на Великій Раді року 101-го по А.З.
Хоча нині пишуть, що Старки радо та охоче віддали Дарунок на поміч Нічній Варті, і що переконувати їх майже не довелося, насправді все сталося зовсім інакше. Листи від брата князя Старка до Цитаделі, де він прохає маестрів навести приклади проти примусового дарування власності, свідчать поза всяким сумнівом, що Старки вельми неохоче відгукнулися на прохання короля Джаяхаериса. Можливо, Старки боялися, що під владою замку Чорного Новому Дарунку загрожує неминучий занепад, бо Нічна Варта завжди опікувалася головне справами на півночі, не вельми переймаючись долею своїх південних чиншовиків. Саме так і сталося невдовзі; нині Новий Дарунок майже знелюднів завдяки занепаду самої Варти та дедалі більшій данині, яку збирають з тих земель наскочники з-за Стіни.
Ми вже обговорювали участь дому Старк у подіях “Танку драконів”. Треба згадати, що князь Креган Старк здобув чимало нагород за непохитну підтримку короля Аегона ІІІ… хай навіть і не отримав у свою родину шлюб з принцесою крові, про який домовлено було “Угодою льоду та вогню”, укладеною злощасним принцом Джакаерисом Веларіоном, що прилетів до Зимосічі верхи на драконі.
Після “Танку драконів” вірність Старків Таргарієнам помітно зросла. Так, син і спадкоємець князя Крегана Старка бився під корогвами Таргарієнів, коли Юний Дракон намагався завоювати Дорн. Рікон Старк був відважним воїном, його звитяги описані королем Даероном у “Завоюванні Дорну”, а Ріконову загибель під Сонцесписом у одній з останніх битв оплакували на Півночі ще багато років з-за негараздів, які обсіли князівство за правління його зведених братів.
У наступні десятиріччя Північ спіткало придушення Старками бунту на Скагосі, відновлення хижих наскоків залізняків під проводом Дагона Грейджоя, вторгнення дичаків на чолі з Раймуном Рудобородом, Королем-за-Стіною, року 226-го по А.З. Всі згадані події забирали життя когось зі Старків. І все ж родина загалом трималася на вершині влади та могутності — вірогідно, з-за рішучої налаштованості князів зимосіцьких не дозволити втягнути себе у оборудки та чвари двору південських королів. Коли родовід Старків трохи не урвався зусиллями Навіженого Короля Аериса після викрадення Раегаром Ліанни, деякі нерозважливі людці поклали вину за те на покійного князя Рікарда, чиї кревні та дружні союзи з півднем мали на меті спільні дії великих домів у відповідь на злочини Навіженого Короля.