Дім Тирел
Тирели ніколи не були королями, хоча королівська кров тече в їхніх жилах (як і в жилах півсотні зацних сімейств Обширу). Пан Алестер Тирел, засновник родоводу, був андальський шукач пригод, що став поборником і панцирним слугою при королі Гвейні V Тепличі — одному з Трьох Велемудрих Королів. Старший син лицаря теж виріс в уславленого воїна, проте загинув на турнірі. Другий син Гарет віддавав перевагу книжкам, а лицарством зовсім знехтував, натомість обравши службу королівським управителем-підстолієм. Саме від нього походять Тирели сьогодення.
Гарет Тирел і його син Лео справляли службу так ревно та вдатно, що Тепличі зробили уряд великого підстолія для них спадковим. І протягом багатьох століть численні покоління Тирелів вірно служили на цій посаді. Чимало з них стали радниками та близькими повірниками своїх королів; дехто в часи війни служив і замковим каштеляном. Принаймні один правив Обширом як намісник у юні роки короля Гарланда VI. Король Гиліс ІІІ Теплич оголосив Тирелів своїми “найвірнішими слугами з усіх”, а король Мерн VI показав задоволення їхньою службою тим, що віддав панові Роберту Тирелу руку своєї найменшої доньки (відтак зробивши можливим для їхніх синів, онуків та всіх наступних поколінь виводити свій рід від Гарта Зеленорукого). То був перший шлюб між домом Теплич і домом Тирел, але у наступні століття було укладено ще дев'ять таких союзів.
Але не за королівську кров Аегон Таргарієн вирішив поставити Тирелів князями на Вирії, Оборонцями Півдня та коронними намісниками у Обширі після загибелі останнього з королів Тепличів, Мерна IX, разом із синами на Полум'яному Полі. Шану та владу Харлан Тирел вислужив для свого дому мудрим рішенням відчинити ворота Вирію при наближенні Аегона і присягнути разом з родиною в вірній службі домові Таргарієн.
Згодом чимало інших зацних сімейств Обширу злостиво скаржилися на те, що мусили піти у підданство “випанкам з простих управителів”, і наполягали, що їхня власна кров далеко краща за кров Тирелів. Не можна заперечити, що Дубосерди зі Стародубу, Флоренти у Ясних Водах, Рябини у Золотогаї, Пики у Зорешпилі, Рожвини на Вертограді мають родоводи давніші та видатніші за Тирелів, ще й з Тепличами родичалися тісніше. Проте їхні скарги пропали даремно… можливо, з тієї причини, що всі сказані доми здійняли зброю проти Аегона з сестрами на Полум'яному Полі, а Тирели там не з'явилися.
Присуд Аегона Таргарієна у цій справі виявився розумним. Князь Харлан справно та розумно порядкував у Обширі, хай лише до року 5 по А.З., коли разом зі своїм військом зник у дорнійській пустелі під час Першої Дорнійської Війни короля Аегона.
Син його, Тео Тирел, зі зрозумілої причини уникав участі у подальших спробах завоювання Дорну, але зрештою мусив стати до зброї, коли чвари вихлюпнули за межі Червоних гір. Коли ж Таргарієни нарешті уклали з Дорном мир, князь Тео обернув увагу на зміцнення влади Тирелів — утворив раду з септонів та маестрів, які вивчили і зрештою відкинули найбільш уперті зазіхання на Вирій та його престол.
Наступники “випанків-управителів”, отримавши у спадок титули князів на Вирії та Оборонців Півдня, опинилися серед наймогутнішого панства держави і за численних нагод виходили у поле битися під корогвами Таргарієнів. Їхня вірність зверхникам на війні лишалася непохитною — втім, жоден Тирел, і то вельми мудро, не взяв участі у “Танку драконів”, бо юний князь лежав тоді немовлям у пелюшках, а його мати й каштелян вирішили утримати Вирій від участі у жахливій братовбивчій різанині.
Згодом, коли король Даерон І Таргарієн (Юний Дракон) рушив на загарбання Дорну, Тирели довели свою хоробрість, завдавши головного удару в Великокняжому Проході. За вірну службу, хай не без зухвалих вихваток, князеві Лионелю Тирелу ввірили правління Дорном, поки Юний Дракон їздив до Король-Берега купатися у славі. На деякий час його вельможність зумів замирити дорнійців, проте невдовзі зазнав жорстокої загибелі у сумнозвісному ліжку зі скорпіонами. По його смерті вибухнуло повстання, що прокотилося Дорном і зрештою спричинило загибель Юного Дракона у віці вісімнадцяти років.
Серед Тирелів-наступників горопашного князя Лионеля, що відтоді панували у Вирії, найвартішою згадки постаттю є Лео Тирел — турнірний переможець, знаний і донині під прізвиськом Лео Довгий Шпичак. Він вважається чи не найкращим кінним бійцем, що коли-небудь здіймав списа на турнірах. Князь Лео також вислужив славу і під час Першого Повстання Чорножара, коли здобув визначні перемоги над прибічниками Даемона Чорножара у Обширі, хоча потуга його збиралася надто довго, щоб прибути вчасно на поле Червонотрав'я.
Нинішній князь на Вирії — Мейс Тирел — вірно бився за дім Таргарієн під час повстання Роберта Баратеона і навіть розбив його самого в битві при Ясенброді, а затим облягав Робертового брата Станіса у Штормоламі мало не рік. Проте по загибелі Навіженого Короля Аериса ІІ та принца Раегара князь Мейс склав зброю і нині продовжує вірно служити Оборонцем Півдня королю Роберту та Залізному Престолові.