Славне панування
Відколи впала влада дому Таргарієн, держава Вестеросу зазнала розквіту та перемін на краще. Роберт, Перший тако наречений, прийняв під руку розділений чварами Вестерос і швидко зцілив його від численних ран, завданих Навіженим Королем та його сином. Найперше неодружений король узяв шлюб з найвродливішою дівчиною усіх королівств — Серсеєю з дому Ланістер — і тим дарував домові Ланістер ту шану, в якій йому відмовив Аерис. Хоча всі гадали, що тепер князь Тайвин знову стане Правицею, король у далекоглядності своїй віддав цей уряд старому другові та покровителеві — князеві Джону Арину. А мудрий та справедливий князь Арин сумлінною службою допоміг королю привести піддану паству до миру і добробуту.
Втім, не можна сказати, що правління Роберта було таке вже безхмарне. За шість років по його коронуванні проти короля свавільно повстав Балон Грейджой — не за якісь образи, завдані йому чи його підданим, але з пихатого і примхливого марнославства. Князь Станіс Баратеон, середульший брат Роберта, повів проти князя Грейджоя королівські кораблі, тоді як король Роберт очолив могутнє військо. Великі звитяги скоєні були королем Робертом, і силу Пайку зрештою було зламано та скорено. Король примусив Балона Грейджоя — самопроголошеного короля Залізних островів — схилитися перед Залізним Престолом. Запорукою вірності став єдиний живий син князя Балона, якого забрали у заручники.
Нині держава знаходиться у мирі та спокої; всі сподівання, пов'язані зі сходженням Роберта на престол, справдилися. Царювання нашого ясновельможного короля благословилося чи не найдовшим літом за численні роки, що подарувало людові королівств розквіт і багаті врожаї. Ба більше — король та його кохана королева осяяли державу трьома золотокосими спадкоємцями, які мають убезпечити довге панування дому Баратеон. Щоправда, нещодавно проголосив себе Королем-за-Стіною такий собі Манс Розбишака, кривоприсяжець з Нічної Варти; але Варта завжди дарувала швидкий суд тим, хто зраджував її та кидав зухвалий виклик. І цьому королю долею не судиться нічого доброго, як і всім дичацьким королям перед ним.
Хто може знати, чи довго триватиме ця благословенна доба? Історія каже нам, що світ бачив різні часи. Багато тисячоліть минуло від Віку Світанку до дня нинішнього. Поставали і руйнувалися замки, і так само — королівства. Народжувалися посполиті, виростали і ставали до трудів, помирали від старості, хвороби чи раптових негараздів, залишали по собі дітей на ту ж саму долю. Народжувалися принци, виростали і вдягали корони, стрічали смерть у ліжках, на війні чи у двобої, залишали по собі діяння величні, ниці або варті забуття. Світ пізнав лід у Довгу Ніч, світ пізнав вогонь у годину Лиха Валірії. Від Скрижанілого Берега до Асшаю-коло-Тіні наш світ льоду та вогню пишається багатою та славною історією — в якій, утім, чимало ще не відкрито і не спізнано. Якби знайти більше шматочків рукописів маестра Гільдайна — або відкрити інші такі ж незрівнянні (в очах маестрів) скарби вченості — хтозна, які запони невігластва впали б тоді з наших очей. Та лише одне можна сказати напевне. З плином років у наступному тисячолітті — і тих, що настануть по ньому — ще чимало людей народиться, житиме і помре, і продовжить творити історію таку ж дивну, складну та непоборно звабливу, як та, що моє сумирне перо виписує зараз перед вами.
Жодна людина не скаже з певністю, що їй наготувало майбутнє. Все ж, може статися, знання того, що вже відбулося, допоможе нам почасти уникнути помилок наших пращурів, наслідувати їхні успіхи та досягнення, і відтак вибудувати світ, який знатиме кращу злагоду, для наших дітей, дітей їхніх дітей і усіх наступних поколінь.
Нині ж в ім'я преславного короля Роберта, Першого тако нареченого, дозвольте вашому сумирному слузі скінчити оповідь про історію королів Семицарства Вестеросу.