Герольд Золотий
Книжкові розділи про західний край та Ланістерів доповнено розширеним авторським текстом з його особистого сайту: World of ice and fire sample
По смерті Сивого Лева року 210 по А.З. князем у Кастерлі-на-Скелі став його син Тибольт, який вже за два роки загинув за підозрілих обставин. Князь Тибольт — зовсім молодий, у розквіті сил — не лишив по собі тілесних нащадків, окрім доньки Серели трьох років од народження, чиє князювання у Кастерлі-на-Скелі виявилося прикро коротким. Вона також померла менше ніж через рік, і Скеля разом з західним краєм, усіма статками та могуттям дому Ланістер перейшла у спадок її дядькові Герольду, молодшому братові князя Тибольта.
Приязний юнак, відомий надзвичайно гострим розумом, Герольд вірно служив намісником при юній небозі, але раптовість її смерті у такому ніжному віці розв'язала злі язики. Заходом пішов поголос, що і панна Серела, і Тибольт померли не самі, а від рук Герольда. Найпоширеніша побрехенька твердила, що князь зробив чорну справу сам, придушивши дитину подушкою вві сні.
Герольд Ланістер невдовзі виявився гідним, здібним та правдолюбним володарем, який додав чималу частку до статків дому Ланістер, зміцнив владу Кастерлі-на-Скелі та пожвавив торгівлю через Ланіспорт. Західним краєм він правив тридцять один рік, заслуживши прізвисько Герольд Золотий. Все ж попри його видатні вчинки частина панства і більшість простолюду не плекали до нього належної любові, вважаючи винним у смерті небоги (а хтось казав — і брата Тибольта теж).
Жодна жива нині людина вже не скаже з певністю, чи була у тих чутках бодай крихта правди. Проте лихо, яке оповило дім Ланістер у наступні роки, послужило для ворогів князя Герольда достатнім доказом його зловмисності… бо ж убивця родичів є проклятим у очах богів та людей, і гріхи батьків часто стягуються на дітей.
Саме таке лихо сталося з Герольдом Золотим, який втратив свою кохану другу дружину та двох чудових синів-близнюків протягом одного десятиріччя. Пані Роганна зникла за таємничих обставин у 230-му році по А.З., менше ніж за рік після народження четвертого, наймолодшого сина його вельможності — Язона. Тивальд, старший з княжих синів-близнюків, загинув у битві року 233 по А.З. на службі зброєносцем князеві Роберту Рину з Кастамиру під час Повстання Пика. Прохромлений списом у приступі зруйнованої брами Зорешпилю, Тивальд помер на руках брата-близнюка Тіона, який тоді служив зброєносцем принцові Аегону Таргарієну, наймолодшому синові короля Маекара. Кажуть, що принц виконав останнє прохання Тивальда і висвятив його на лицаря за мить перед смертю.
Сам король Маекар, який очолював приступ головної брами Зорешпилю, загинув менше як за годину по тому — кинутий з мурів камінь розтрощив йому шолом з короною. Серед інших загиблих того похмурого дня рахується князь Роберт Рин. Пан Рогер Рин (Черлений Лев), його старший син і спадкоємець, учинив після битви криваву відплату, стративши сімох полонених Пиків, перш ніж принц Аегон втрутився і припинив свавілля.
Безлад, утворений загибеллю короля Маекара І у Зламі Зорешпилю, докладно описано у незліченних літописах та розвідках, а нам тут зупинятися на ньому недоречно. Достатньо згадати, що питання спадкоємництва було таким заплутаним, аж Правиця Короля, князь Брінден (Кровокрук) Водограй мусив зібрати Велику Раду для вирішення справи. Зібране панство, не в останню чергу схилене красномовством (а хтось каже — і золотом) князя Герольда Золотого, зрештою віддало Залізний Престол принцові Аегону, який правив Семицарством наступні двадцять шість років як король Аегон V Несподіваний.
Менш відомими, але від того не менш гіркими були наслідки тієї колотнечі у історії заходу. Тивальд Ланістер був довго заручений з норовистою молодшою сестрою Черленого Лева, панною Елиною. Уперта і гаряча дівчина, яка вже кілька років уявляла себе княгинею в Кастерлі-на-Скелі, не бажала так легко полишати свою мрію. По загибелі свого нареченого вона переконала його брата-близнюка Тіона розірвати заручини з донькою князя Рябина на Золотогаї та пов'язатися шлюбом із нею.
Князь Герольд, як казали, протистояв цьому союзові, але горе, вік і хвороба лишили від нього бліду тінь колишньої величі. Зрештою він скорився долі, коли син його Тіон відкрив, буцімто покійний брат у своїх останніх словах благав його “подбати про панну Елину”. Року 235 по А.З. у Кастерлі-на-Скелі зіграли подвійне весілля: пан Тіон Ланістер узяв за дружину Елину Рин, тоді як його молодший брат Титос одружився з Джейною Марбранд, донькою князя Алина Марбранда у Попельні.