Болотники Перешийку
Останнім (і найменш шанованим у очах багатьох) з племен Півночі є плем'я мешканців боліт Перешийку. Болотники відомі своїми пливкими острівцями, на яких влаштовують хатини і навіть панські палати. Плем'я те хитромудре, на зріст невеличке (хтось вважає, що з-за шлюбів з дітьми лісу, але вірогідніше з-за злиденного харчу, бо у мокрих низинах та солоних багвах Перешийку не росте ніяке збіжжя, тому болотники харчуються головне рибою, жабами та ящірками), показуватися нікому не любить і всі свої таємниці береже для себе.
Річковики, що живуть у землях одразу на південь від Перешийка, оповідають, що болотники дихають у воді, мають перетинчасті руки та жаб'ячі ноги, змащують отрутою свої сандолі та стріли. Останнє твердження, мусимо сказати, є правдивим; чимало купців привозили звідти до Цитаделі рідкісні трави та рослини з чудернацькими властивостями, бо маестри завжди прагнуть краще вивчити такі речі та їхню цінність для людей. Що до решти, то правди там нема ані крихти — болотники є такими самими людьми, лише на зріст меншими за інших, хай навіть і живуть у такий спосіб, як ніхто інший в Семицарстві.
Дуже давно, кажуть нам літописи, над болотниками правили Болотяні Королі. Співці розповідають, як вони їздили верхи на левоящерах з величезними жаб'ячими сандолями замість списів, але то є щирі вигадки. Чи були Болотяні Королі справжніми королями того штибу, який ми знаємо? Архімаестер Ейрон пише, що болотники сприймали своїх королів радше як перших серед рівних і часто-густо вважали обдарованими доторком старих богів — наприклад, очима незвичайних відтінків або вмінням розмовляти з тваринами, яким славилися діти лісу.
Хай там що було в давнину, але останню людину, яку величали Болотяним Королем, убив король Рікард Старк (за веселу вдачу кликаний на Півночі Вовком-Реготуном). Доньку вбитого король узяв собі за дружину, відтак болотники стали на коліна і визнали владу Зимосічі. У минулі відтоді століття болотники стали непохитними союзниками Старків під проводом Тросків з Сіроводця.