Прихід ройнарів
Мартели правили у своїх не надто розлогих маєтностях кількасот років, перш ніж до берегів Дорну прибилася велика княгиня Німерія зі своїми десятьма тисячами кораблів. Це сталося там, де нині стоїть замок Сонцеспис та його тіньове місто.
Як Німерія узяла Морза Мартела за пана чоловіка, спалила кораблі та пов'язала своїх ройнарів з його домом коханням, клятьбою та коронами — про те вже було сказано деінде, і тут розводитися недоречно. Не повторюватимемо ми і старі знайомі казки про переможні та програні битви, укладені та зраджені союзи.
Досить буде сказати, що знання та статки, привезені ройнарами на Вестерос, укупі з честолюбством князя Морза та непохитною волею Німерії Ройнської дозволили Мартелам поширити та посилити свою владу і вплив у Дорні. Одного за одним вони перемагали князьків та корольків, аж доки не скинули з вершини навіть Крицаків та не зібрали весь Дорн під свою руку… але не королівством, а великим князівством, бо Морз і Німерія ніколи не величалися королем і королевою, віддаючи перевагу титулам великого князя і княгині за звичаєм загиблих міст-держав на Ройні. Нащадки їхні зберегли цей самий звичай до сьогодення, з плином часу перемігши численних супротивників та довівши свою силу проти штормових королів і королів Обширу.
У піснях Німерію кличуть відьмою та войовницею; насправді ж вона не була ані тією, ані іншою. Втім, подеколи вона таки вдягала броню, брала зброю на битву і очолювала вояків на численних бойовищах рішуче та розумно. Нащадкам велика княгиня передала свою мудрість і хист; вони вправно перебрали на себе провід над військом, коли сама Німерія стала вже немолода та квола. І хоча ніхто не перевершив здобуток Німерії — заслання на Стіну шести полонених королів у золотих кайданах, — її спадкоємцям вдалося утримати Дорн незалежним від ворожих королів, що мешкали на північ од Червоних гір, і зберегти його цілісним попри намагання свавільних та гарячих панів гір і пустель, які намагалися скинути тягар підданства.
ІМЕНА ШЕСТИ КОРОЛІВ, ЗАСЛАНИХ НІМЕРІЄЮ НА СТІНУ, ЗГІДНО З ЛІТОПИСАМИ ДАВНИНИ
- Йорік з дому Крицак, Крулекров, найбагатший та наймогутніший з-поміж дорнійських королів, скинутих домом Мартел.
- Воріан з дому Дейн, Надвечірній Меч, уславлений як найвеличніший лицар Дорну.
- Гарісон з дому Раріг, Сліпий Король, похилий літами та позбавлений зору, але здатний ще настрахати ворогів лукавою хитрістю.
- Люципер з дому Сухмень, Останній у Роді, Король Сірчаний, володар Пекельних Присінків.
- Бенедикт з дому Чорнощовб, який уклонявся темному богові та буцімто мав силу перевертатися на велетенського стерв'ятника.
- Альбин з дому Манівець, шаленець не при здоровому глузді, що оголосив себе володарем Червоних гір.
Відтоді дім Мартел правив у Дорні сім століть; його волею вимурувані були величні башти Сонцеспису, під його рукою зросли Накот і тіньове місто, його силою розбито було всіх, хто загрожував великокняжим володінням.