Післямова
За роки, що минули, відколи я вперше торкнувся пером пергамену, чимало змінилося на Вестеросі й за його межами. Читачі мають розуміти, що така праця, яка лежить перед ними, потребує зусиль не кількох тижнів… і навіть не кількох років. Перші нариси цієї оповіді я зробив ще у мирні роки найвищого розквіту за правління короля Роберта, маючи намір присвятити свою працю Робертові та його нащадкам, щоб вони краще розуміли історію землі, яку їм судилося успадкувати.
Але не так сталося, як гадалося. Смерть ясновельможного Правиці, князя Джона Арина, спричинила божевілля у країні, навіжений вихор погорди і насильства. Королівство позбавили спершу Роберта, а потім його прегарного, шляхетного сина та спадкоємця Джофрі. Самозванці досі намагаються вкрасти Залізний Престол, а зі сходу надходять тривожні чутки про відродження драконів.
У ці неспокійні часи нам усім варто молитися, щоб король Томен спізнав довге і чесне правління, яким вивів би нас знову з пітьми на благословенне боже світло.