Набридливі питання
Читачі ставлять мені питання. Деякі з них зустрічаються дуже часто і заслуговують на зведені докупи відповіді.
Чому ви не перекладаєте назви та імена по стандарту, як у правильному російському перекладі? Королівська Гавань, сір Джейме, Вінтерфелл, оце ось усе?
Почитайте мої переклади — зрозумієте. Якщо не зрозуміли — вам не сюди.
Та коли серйозно: в мій переклад вкладені чималі інтелектуальні зусилля, він ґрунтується на певній концепції, дуже далекій від того, що ви вважаєте “стандартом”. Якби я поважав той ваш “стандарт”, моєї адаптації просто не існувало б.
Чому не звичні мілорди та сери, а якісь незрозумілі ясновельможні пани? Що за шароварщина?
Про це написано у передмовах до кожного перекладу. Моя адаптація ґрунтується на українській історичній лексиці. Ми мали свої лицарські часи, своє середньовіччя, свій ранній модерн — і відповідну лексику теж. Що українці все те забули — то поширене лихо, але я радію, що завдяки моїм зусиллям хоч трохи згадали. Звісно, стрічаються в мене і пересмикування, і фантазії від себе… але зрештою це переклад фентезі, та й я не ідеал.
Чому ви отут переклали назву чи ім’я отак, а отут — отак? А от я вважаю, що треба було отак.
Для пояснення своєї перекладацької позиції я написав кілька нарисів у розділ Писарня. Він і надалі розширюватиметься та поповнюватиметься саме з метою пояснення таких речей. Якщо ці пояснення вас не влаштовують — перепрошую, я вам нічого не винен.
Чому так багато архаїчних слів? Мова оригіналу цілком сучасна.
Ви її просто не відчуваєте. Автор доклав усіх зусиль, щоб перенести читача в інші часи, місця і світи. Я роблю те саме, скільки можу. Крім того, я поставив перед собою надзадачу: хай читач мого перекладу трохи полазить словниками та гуглом, матиме користь і насолоду. А справді стару мову — Куліша чи Старицького, не кажучи вже про “Острозького літописця” — я наслідувати просто не вмію. І до геніальності Миколи Лукаша мені далеко.
Чи перекладали ви або чи плануєте перекладати телесеріал “Гра престолів”? “Дім дракона”?
Я не вбачаю у “Грі престолів” художньої цінності й не відчуваю потреби перекладати. “Дім дракона” трохи вірніший духу оригіналу, щодо нього стане ясно з часом.
Чому ви не видаєте свій переклад на папері?
Перш за все я хочу зберегти повний контроль над текстом, усіма його версіями та виправленнями у зручному мені режимі. Розповсюдження друкованої книги мене не цікавить ще і з-за великої кількості супутних бізнес-питань.