Кінець

<<< Світ льоду та вогню

Летіли птахи, дорогами неслися гінці, розносячи звістку про перемогу при Рубіновому броді. Коли новина досягла Червоного Дитинця, кажуть, Аерис прокляв дорнійців, бо був певний, що Левин зрадив Раегара. Король вислав на Дракон-Камінь свою вагітну королеву Раелу, молодшого сина і нового спадкоємця Візериса, але принцесу Елію змусив лишитися у Король-Березі з Раегаровими дітьми як заручників проти ворожості Дорну. Спаливши живцем попереднього Правицю, князя Челстеда, за погані поради під час війни, Аерис поставив замість нього іншого — алхіміка Россарта, підло уроджену особу, яка не мала чого і порадити, окрім свого вогню та непевного штукарства.

Тим часом на чолі оборони Червоного Дитинця залишився пан Хайме Ланістер. Мури були добре обставлені лицарями та стражниками, що чекали на ворога. Коли перше військо, що прибуло до міста, показало левову корогву Кастерлі-на-Скелі, король Аерис у схвилюванні наказав відчинити браму, бо думав, що старий друг та колишній Правиця нарешті прибув на допомогу, як раніше під час “Сутіндольського Свавілля”. Але князь Тайвин прийшов зовсім не рятувати Навіженого Короля.

Цього разу Тайвин Ланістер стояв за державу проти короля; він рішучо налаштувався звільнити пригнічені королівства від принизливого тягаря божевілля. Опинившись усередині мурів міста, його вояки напали на захисників Король-Берега, і червона кров потекла вулицями. Добірний загін поспішив до Червоного Дитинця на приступ стін і пошук короля Аериса, щоб нарешті вчинити належний правосуд.

Невдовзі Червоний Дитинець піддався, і у кривавому безладі Елію Дорнійську з її дітьми, Раеніс та Аегоном, спіткало страшне лихо. Нестерпно думати, що пролита на війні кров може належати не лише лиходіям, а й невинним душам, і що ті, хто жорстоко спаплюжив і замордував принцесу Елію, уникли правого суду. Невідомо напевне, хто вбив принцесу Раеніс у її ліжечку, хто розтрощив немовляті принцу Аегону голову об стіну. Гуляє поголос, що це наказав сам Аерис, коли дізнався, що князь Ланістер став у війні на бік Роберта. Інші кажуть, що Елія вбила дітей власноруч, боячись того, що зробили б їм убивці її покійного чоловіка.

Правицю Аериса, Россарта, було вбито при дверях потерни під час боягузливої спроби втечі з замку. Останнім з усіх загинув сам король Аерис — від руки єдиного лицаря Королегвардії, що при ньому лишився, пана Хайме Ланістера. Як і його батько, пан Хайме вчинив так, як вважав найкращим для держави — поклав край Навіженому Королю.

Так скінчилося і панування дому Таргарієн, і Повстання Роберта — війна, що припинила майже трьохсотлітню історію Таргарієнів на Залізному Престолі та привела нас у нову золоту добу під ласкаву руку дому Баратеон.

<<< Світ льоду та вогню