Дім Таллі

<<< Світ льоду та вогню

Таллі на Водоплині ніколи не носили королівського вінця, хоча книги родоводів показують чимало родинних зв’язків між ними та королівськими домами минулого. Може статися, саме ці старі родинні пута проклали домові Таллі шлях до титулу коронних намісників на Тризубі за Аегона І.

Прізвище Таллі часто стрічається у літописах Тризуба — ще від днів першолюдей, коли перший Едмур Таллі та його сини билися біч-обіч з Бияком-за-Правду, Трістіфером IV Муллом, у багатьох з його дев’яноста дев’яти переможних битв. По загибелі Трістіфера, щоправда, пан Едмур перебіг до наймогутнішого з андальських загарбників — Армістеда Ванса. Саме від нього Едмурів син Аксель отримав пожалування земель на злитті Червонозуба і його стрімкої притоки — Перекату. Там князь Аксель поставив свій столець — червоний замок, який назвав Водоплином.

Завдяки вдалому розташуванню Водоплин невдовзі почав вабити союзників; дрібні корольки доби розбрату почали шукати підтримки дому Таллі. Аксель та його наступники забагатіли та зросли у силі, а з часом ще й зробилися щитом річкових королів для оборони західного порубіжжя земель Тризуба від королівства Скелі.

Cписок домів, що в різні часи правили річковим краєм згідно з підтвердженими літописами:

  • Дім Рибар, на Імлистому острові.
  • Дім Чорноліс, у Крукоберезі.
  • Дім Бракен, у Камінному Заплоті.
  • Дім Мулл, у Старокаменях (останній рід першолюдей, що панував на річках).
  • Дім Правдолюб.
  • Дім Тиг (останній дім Королів-на-Річках-і-Пагорбах, що походив з річкового краю).
  • Дім Дуррандон, у Штормоламі.
  • Дім Гиней, на Залізних островах.

До часу, коли штормовий король переміг у останній війні проти останнього Короля-на-Річках-та-Пагорбах, Таллі рахувалися серед перших у річковому панстві. У тих війнах деякі вельможні доми були геть знищені, але більшість скорилися штормовим королям після скинення Тигів; серед тих були і Таллі. Невдовзі Таллі почали з’являтися серед важливих та шанованих посадовців.

Водоплин пережив панування штормових королів та наступне вторгнення залізняків, не зазнавши значних втрат. Іншим могутнім домам річкового краю щастило менше. За десятиріччя перед Аегоновим Завоюванням Чорноліси та Бракени розпочали новий збройний розбрат у довгій низці своїх стародавніх чвар. Раніше їхні залізянські зверхники мало звертали уваги на такі усобиці між своїми слугами — ба більше, якщо вірити “Залізному літописанню”, Гарвин Твердорукий полюбляв напускати своїх значкових один на одного, щоб тримати їх слабкими та незгідливими.

Але того разу чвари завадили будівництву Гаренголу, і то була достатня для Гарена Чорного причина втрутитися суворо та безжально. Ось як вийшло, що коли Аегон Завойовник рушив на Гаренгол, Таллі з Водоплину лишилися наймогутнішими з річкових князів.

Всім відома сумнозвісна ворожнеча Бракенів і Чорнолісів, і то недарма, бо простягається вона в минуле на тисячі років ще до пришестя андалів. Витоки її суперечливі та оповиті казками. Чорноліси твердять, що були королями, а Бракени — лише дрібними князьками, які зрадили і скинули своїх володарів з престолу. Але і Бракени кажуть те саме про Чорнолісів. Що обидва доми колись були королівськими на Тризубі, сумнівів не викликає, і ніхто не заперечує, що чвара їхня має якусь причину, але надто глибоко поховану в минулих віках. Маючи вдосталь власного могуття, два роди трималися своєї ворожнечі попри зусилля багатьох королів, які намагалися їх замирити. Навіть Старий Король — Джаяхаерис Миротворець — зазнав поразки у спробі спинити нескінченну війну; укладений ним мир ледве пережив кінець його власного правління.

Сорок років королювання Гарена Чорного не здобули йому любові у річковому краю, де панували злидні, а люди помирали тисячами. Відтак прибуття Аегона щиро вітало панство дрібне та велике, стікаючись під його корогви у сподіваннях скинути жорстокого чужоземного володаря. Першим серед таких був Едмин Таллі. Коли Гаренгол згорів, і родовід Гарена Чорного припинився, Аегон віддав владу над річковим краєм князеві Едмину. Дехто навіть пропонував віддати йому зверхність і над Залізними островами, але того зрештою не сталося.

Князь Едмин доклав значних зусиль, щоб виправити шкоду, залишену по собі Гареном. Були укладені нові союзи, от як шлюб між новопризначеним господарем у зруйнованому Гаренголі та його величеньких маєтностях — князем Квентоном Когерисом, колишнім майстром-мечником на Дракон-Камені, — та донькою самого князя Таллі. (На жаль, у наступні роки цей союз виявився бентежним; пом’якшив негаразди лише швидкий і сумний кінець дому Когерис.) Року 7 по А.З. князь Едмин розпочав свою дворічну службу Правицею Короля, але зрештою зрікся посади і повернувся до Водоплину та своєї родини.

У наступні роки уродженці дому Таллі брали помітну участь у важливих подіях правління перших королів Таргарієнів. Коли король Аеніс І гостював у Водоплині, Гарен Рудий вбив Гаргона Гостя, і тоді саме до Таллі та їхніх значкових звернувся його милість по допомогу — забрати Гаренгол з рук розбійного короля. У наступні роки Таллі — разом з Гарувеями, тодішніми господарями на Гаренголі — виставили у поле частину війська, що оточило та розбило принца Аегона з драконицею Живосрібною у його війні проти власного дядька Маегора Лютого.

Та невдовзі й Водоплин відчув на своїй шиї тяжку руку короля Маегора. Коли панство повстало проти короля, тоді й Таллі зібралися під корогви принца Джаяхаериса, брата вбитого принца Аегона, що кинув виклик своєму жорстокому дядькові у останній рік його панування.

У наступні десятиліття Таллі продовжували залишати свій відбиток у історії. Князь Гровер Таллі висловився на користь принца Візериса Таргарієна проти Лаенора Веларіона як спадкоємця Джаяхаериса І на Великій Раді року 101 по А.З. Коли року 129-го спалахнув “Танок драконів”, старий князь лишився вірним своєму слову і королю Аегону ІІ… проте був надто кволим і прикутим до ліжка, а онук його, пан Елмо, кинув дідові виклик, зачинив браму і утримав при собі корогви.

Саме на Гаренгол повів сили королеви Раеніри принц Даемон Таргарієн наприпочатку “Танку”, де і здобув безкровну перемогу, захопив замок та зробив його місцем збору прихильників королеви. У річковому краю таких прихильників було чимало; вони повстали за королеву тисячами і з її ім’ям на вустах приєдналися до принцової потуги. Серед них помітною особою був відважний лицар — князь Форест Фрей, колишній пошукач руки Раеніри. Фреї не були старим домом; до влади та впливу вони злетіли близько шести століть тому, коли засновник роду — дрібний місцевий господар — збудував хиткий дерев’яний міст через найвужче місце на Зеленозубі. З часом багатство і вплив роду зросли, а з ними зріс і Переїзд. Невдовзі замок перетворився з однієї-єдиної вежі понад мостом на дві грізні твердині, які замкнули річку між ними. Цей спарований замок нині зветься Близнюками і є одним з наймогутніших у королівстві.

Князь Форест хоробро бився за королеву, яку кохав, аж до “Годівлі раків”, де і поліг у цій найкривавішій битві війни серед численних князів та лицарів. Його вдовиця, пані Сабіта з дому Виплиг, здобула добру славу за стійку мужність і сумну — за безжальну жорстокість. Якщо вірити Грибочкові, вона була “гостропика і гостроязика шкиринда з Виплигів, якій ганялося верхи краще, ніж танцювалося, кольчуга пасувала краще за шовки, і понад усе на світі смакувало вбивати чоловіків та цілувати жінок.”

Згодом під час “Танку” пан Елмо Таллі повів річкове панство у другу битву при Гуркотні, але на боці королеви Раеніри замість короля Аегона ІІ, якого тримався його вельможний дід. Битва скінчилася перемогою — принаймні, частковою, — і невдовзі по смерті діда пан Елмо став-таки нарешті князем на Водоплині. Щоправда, становищем своїм він пишався недовго, бо за сорок дев’ять днів і сам помер у поході, лишивши по собі молодого сина і спадкоємця — пана Керміта.

Князь Керміт привів Таллі до вершини могутності. Сміливий та завзятий, він невтомно боровся за справу королеви Раеніри та її сина принца Аегона, згодом короля Аегона ІІІ. Князь Керміт стояв на чолі війська, що насунулося на Король-Берег у останні дні війни, і саме він особисто вбив князя Борроса Баратеона у останній битві “Танку драконів”.

Його наступники і далі правили у річковому краю, але ніколи вже Водоплин не здіймався так високо та поважно, як у згадані роки. Дім Таллі проніс свою вірність домові Таргарієн крізь усі повстання Чорножарів, але зрікся драконових королів з загостренням божевілля Аериса ІІ Таргарієна. Князь Гостер Таллі приєднався до бунтівників на чолі з Робертом Баратеоном і допоміг скріпити союз, який привів Роберта на Залізний Престол — тим, що віддав руки своїх доньок князеві Джону Арину в Соколиному Гнізді та князеві Едарду Старку, володарю Зимосічі.

Князі у Гаренголі

Князь Гаргон, другий і останній Когерис серед господарів Гаренголу, був онуком князя Квентона. Про його спрагу до жінок ходила сумна слава; прізвисько Гість він заслужив тим, що відвідував усі весілля у своїх маєтностях задля здійснення панського права першої ночі. Тож не диво, що батько однієї зі зганьблених князем Гаргоном дівчат відчинив потерну в замку Гаренові Рудому та його зграї розбійників — як не диво і те, що Гаргона вихолостили, перш ніж убити. У наступні роки Гаренгол здобув славу зуроченого, бо родоводи всіх його господарів зрештою добігали нещасливого кінця.

Дім Гарувей

Пожалуваний Гаренголом за правління Аеніса І після смерті Гаргона Когериса, князь Лукас Гарувей ще й видав свою доньку Алису за наступного короля Маегора. Вона стала однією з Маегорових королев, а сам він — Правицею Короля, але згодом Маегор Лютий наказав стратити їх разом з усіма родичами.

Дім Вежак

По знищенні дому Гарувей король Маегор оголосив, що замок, хай і не з усіма землями, дістанеться найсильнішому з його лицарів. Двадцять три лицарі королівської дружини билися на заплямованих кров’ю вулицях Гарувеєвого містечка Княж-Перевіз за коштовну нагороду. Переможцем став пан Вальтон Вежак, та не встиг і зайняти свій новий столець, бо невдовзі помер від ран. Його родовід урвався за два покоління, коли останній князь Вежак помер бездітним.

Дім Моц

За королювання Джаяхаериса І княжа влада над Гаренголом була віддана Лионелеві Моцу — вкритому славою воїнові, а також людині непересічних обдарувань, що скувала в Цитаделі шість ланок ланцюга. При Візерисі І він служив коронним правником, тоді Правицею, а його сини охоче поринули у вир двірського життя. Князя Лионеля разом зі старшим сином, паном Гарвіном, згубила пожежа, що раптово сталася в Гаренголі, лишивши спадкоємцем замку і титулу молодшого сина Лариса Моца. Ларис пережив події “Танку драконів”, але зустрів свій кінець за “Вироком Вовка”.

Дім Лотстон

Пан Лукас Лотстон — майстер-мечник у Червоному Дитинці — отримав Гаренгол у подарунок від короля Аегона III року 151 по А.З. Щойно одружений з панною Фаленою Стокварт після її непорядних взаємин з принцом Аегоном — майбутнім Аегоном Негідним, — Лотстон невдовзі відбув з двору до нового стольця. За Аегонової влади він повернувся до Король-Берега і урядував за Правицю менше як рік, перш ніж Аегон знову вигнав його з двору разом з дружиною та донькою. Родовід їхній припинився посеред безладу та божевілля, коли пані Данела Лотстон вдалася до чорних мистецтв у часи правління короля Маекара І.

Дім Вент

Колишні лицарі у службі Лотстонів, вони отримали Гаренгол на винагороду за допомогу в скиненні тих-таки Лотстонів. Гаренгол перебуває у їхньому володінні донині, хоча морок лишив на них свою печатку.

<<< Світ льоду та вогню