Дім Арин

<<< Світ льоду та вогню

Дім Арин походить від найстарішої та найчистішої крові андальського панства. Королі Арини пишаються тим, що простежують свій родовід аж до самого Андалосу, а деякі зазіхали навіть на походження від Хугора зі Схилів.

Утім, обговорюючи корені дому Арин, завжди важливо розрізняти правдиву історію та оповідки казкарів.

Існує вдосталь правдивих свідчень про існування пана Артиса Арина, Соколиного Лицаря, першого короля Арина над Горою та Долиною. Його перемога над королем Робаром ІІ у Битві Семи Зірок теж добре засвідчена, хоча подробиці тієї перемоги було трохи прикрашено у наступні століття. Певно, король Артис був справжньою людиною, хоча і надзвичайно видатною.

У Долині, проте, скоєні цим справжнім діячем учинки геть переплелися з діяннями його казкового тезка, іншого Артиса Арина, що жив на тисячі років раніше у Вік Звитяжців і запам’ятався у піснях та казках Крилатим Лицарем.

Перший пан Артис Арин буцімто літав велетенським соколом (можливо, то спотворений спогад про побачених здалеку драконовершників — так припускає архімаестер Перестан). Зграї орлів прилітали на битву за його наказом. Щоб здобути Долину, він злетів на вершину Велетневого Списа і вбив там Короля-Грифона. Серед його друзів рахувалися велетні та водяники, а за дружину він узяв жінку з дітей лісу; щоправда, вона померла, народжуючи йому сина.

Ще сотня казок гуляє про цього звитяжця, одна барвистіша за іншу. Проте малоймовірно, що така людина взагалі існувала. Подібно до Лана Хитромудрого у західному краї чи Брандона Будівника на Півночі, Крилатого Лицаря було ліплено з віршів та пісень, а не з плоті та крові. Якби такий звитяжець навіть і гуляв Горами та Долинами у темні туманні часи Віку Світанку, авжеж його ім’я не могло бути Артис Арин, бо Арини походять з чистокровного андальського племені, а цей Крилатий Лицар жив, літав і боровся за багато тисяч років перед тим, як на Вестеросі з’явилися перші андали.

Найпевніше, ці дві постаті сплели в одну співці Долини, приписавши вчинки казкового Крилатого Лицаря справжньому Соколиному Лицарю — можливо, у сподіваннях здобути прихильність нащадків справжнього Артиса Арина тим, що додати великого звитяжця першолюдей до лав його славетних пращурів.

У правдивому літописі дому Арин немає ані велетнів, ані грифонів, ані велетенських соколів, проте від дня, коли пан Артис вдяг Соколиного Вінця, і донині Арини обіймають почесне місце у історії королівств Семицарства. Від доби Аегонового Завоювання князі Долини служили Залізному Престолові Оборонцями Сходу, захищаючи береги Вестеросу від нападників з-за моря. Перед тим літописи оповідають нам про незліченні битви з дикими верховинними родами; тисячолітню чвару з Північчю за Три Сестри; криваві морські бойовища, де кораблі Аринів давали відсіч людоловам Волантису, неситим залізнякам, піратам з Порогів та Василіскових островів. Старки, певно, мають давніший родовід, але їхні перекази з’явилися ще в часи, коли першолюди не мали письма, тимчасом як Арини плекали вченість у септріях та септах; їхні добрі справи та великі звитяги ретельно записані та змальовані у працях ревних служителів Віри.

Об’єднання Семицарства та затвердження малолітнього Ронела Арина (Короля-Літуна) першим князем на Соколиному Гнізді подарувало домові Арин нові можливості та сподівання. Не стало великим дивом заручення юного Ронела з донькою Торгена Старка, влаштоване королевою Раеніс Таргарієн — то був один з численних шлюбів, які королева уклала з метою замирення королівства. На жаль, князь Ронел згодом загинув насильницькою смертю від рук свого брата Джоноса Братовбивці, але родовід Аринів продовжився через родичів і залишився глибоко зануреним у найважливіші справи Семицарства.

Дім Арин може похвалитися рідкісною шаною — двічі його обирали гідним пов’язатися кревними путами з драконовим родом. Родрік Арин, князь на Соколиному Гнізді, отримав од короля Джаяхаериса І Таргарієна та його дружини, Ласкавої Королеви Алісанни, велику честь — руку їхньої доньки принцеси Даели. Дитина цього союзу — панна Аемма Арин — у свою чергу стала першою дружиною короля Візериса І Таргарієна і матір’ю його першої дитини, принцеси Раеніри, яка згодом змагалася зі своїм зведеним братом Аегоном ІІ за Залізний Престол. У тих змаганнях Джейна Арин — Діва Долини, княгиня на Соколиному Гнізді — непохитно стояла за Раеніру Таргарієн та її синів, а згодом служила у намісницькій раді при королі Аегоні ІІІ. Від тих днів кожен Таргарієн на Залізному Престолі мав у собі краплю Аринової крові.

На Великій Раді року 101 по А.З. голос Аринів не лунав, бо панна Джейна тоді ще не досягла повноліття. Замість неї на Раду поїхав намісник і господар у Долині, Йорберт Ройс з Рунокаменя. Ройси — один з наймогутніших домів Долини — пишаються походженням від першолюдей та їхнього останнього верховного короля Робара ІІ. І донині князі Рунокаменя їдуть у битву в спижевому обладунку своїх пращурів, помережаному рунами, які начебто відвертають небезпеку від того, хто його носить. На жаль, число Ройсів, які зустріли смерть вбраними у свою рунічну броню, прикро навіть згадувати. Ба більше — маестер Денестан у своїх “Сумнівах” розмірковує, чи не є сей обладунок значно новішим, ніж вважається.

Арини відзначилися у всіх війнах королів Таргарієнів; у повстаннях Чорножарів вони завжди твердо ставали на бік Залізного Престолу проти самозванців. Під час Першого Повстання Чорножара князь Донел Арин відважно очолював передовий полк королівського війська, хоча його лави були розтрощені ударом Даемона Чорножара, а сам вельможний князь опинився у смертельній небезпеці, яку відвернув прибулий з підкріпленням пан Гвейн Корбрей з Королегвардії.

Князь Арин уцілів у битві, а згодом через довгі роки зачинив Долину від мандрівників високим гостинцем та морем, коли Семицарство охопила Велика Весняна Пошесть. Таким робом лише Долина та Дорн уникли тяжких наслідків поширення хвороби.

У нещодавні роки не можна забувати величезні заслуги князя Джона Арина під час Повстання Роберта. Власне, саме повстання почалося з того, що князь Джон відмовився віддати престолові голови своїх вихованців Едарда Старка та Роберта Баратеона. Якби він виконав наказ, то хтозна — може, Навіжений Король досі сидів би на Залізному Престолі. Попри немолоді роки, князь Арин відважно бився поруч із Робертом на Тризубі. Після війни новий король показав неабияку мудрість, зробивши князя Джона Арина своїм першим Правицею. Гострий розум і високі чесноти його вельможності допомогли королю Роберту правити Семицарством справедливо та помірковано. То велика втіха і щастя для королівства, коли велика людина служить Правицею великому королю — адже саме тоді піддані насолоджуються миром і добробутом.

<<< Світ льоду та вогню